PPPoE-клієнт — частина 2: Ubuntu Linux

У цій статті описано процес налаштування та встановлення PPPoE-підключення в Ubuntu Linux 10.10 У ролі
Усе, що потрібно знати, — це ім’я користувача та пароль для встановлення сесії.
У цьому прикладі передбачається, що з боку клієнта при підключенні за технологією DSL модем налаштовано в режимі моста, а при підключенні через Ethernet між клієнтом і обладнанням провайдера немає проміжних пристроїв на кшталт маршрутизатора.

Усі перелічені нижче налаштування цього з’єднання (звертаю вашу увагу на слово «цього») будуть збережені у файлі
/etc/ppp/peers/dsl-provider.
Через який фізичний інтерфейс буде здійснено підключення. У нашому випадку це eth0.
Запускаємо з консолі конфігуратор:
sudo pppoeconf
Погоджуємося із запропонованими налаштуваннями:

Дивимося, як Ubuntu Linux 10.10 шукає сервер доступу:

Оскільки раніше вже була налаштована певна конфігурація, клієнт пропонує змінити її. Погоджуємося з цією пропозицією:

Параметри, які пропонує конфігуратор. Погоджуємося і тут:

Далі вводимо ім’я користувача:

і вводимо пароль для цього користувача:

Інформацію про DNS-сервери за замовчуванням буде взято з файлу /etc/resolv.conf:

Погоджуємося з розміром MSS=1452.

Трохи теорії:
MTU («Maximum Transfer Unit» — «максимальний блок передачі»)
Це максимальний розмір пакета даних, який може бути переданий за один фізичний кадр за протоколом TCP/IP. Дані від комп’ютера до комп’ютера в Інтернеті йдуть не суцільним потоком, а саме цими кадрами — пакетами строго визначеного розміру.
MSS («Maximum Segment Size» — «максимальний розмір сегмента»)
Кожен пакет, що передається мережею (MTU), складається з блоку даних (MSS) і службової інформації, потрібної для роботи маршрутизаторів. Ця службова інформація займає в пакеті 40 байт (20 байт IP і 20 байт TCP), тобто MSS=(MTU-40).
У протоколах тунелювання, зокрема й PPPoE, MTU тунелю дорівнює 1492 байти (менше за стандартні 1500 байт).
Розглянемо таку ситуацію: клієнт через DSL-маршрутизатор встановлює TCP-сеанс із якимось сервером в Інтернеті. Під час цього процесу вони анонсують один одному свій максимальний розмір сегмента MSS, вказуючи, що можуть приймати TCP-сегменти аж до цього розміру. Після отримання опції MSS кожен пристрій обчислює розмір сегмента, який він може надіслати. Сервер вирішує, що може надсилати пакети довжиною до 1500 байт. Він надсилає 1500-байтовий пакет клієнту і в IP-заголовку встановлює біт DF (don’t fragment), тобто пакет не може бути фрагментований. Коли пакет досягає клієнтського маршрутизатора, той намагається інкапсулювати його в тунельний пакет. Пам’ятаємо, що MTU тунелю дорівнює 1492 байти. Природно, в нього нічого не вийде. Оскільки маршрутизатор не може фрагментувати цей пакет (в IP-заголовку встановлено біт DF), він змушений відкинути його і надіслати серверу (відправнику) повідомлення типу ICMP 3:4 (хост недоступний, оскільки пакет занадто великий і маршрутизатор не буде його фрагментувати). Це ICMP-повідомлення містить правильний MTU для сервера, який має отримати його і відповідно налаштувати розмір пакета. Як підсумок — пакети доходять до клієнта без фрагментації.
Але можлива ситуація, коли ICMP-повідомлення буде заблоковано в напрямку сервера. Коли це трапляється, ICMP-пакет ніколи не досягає сервера, і той не дізнається правильне значення MTU, отже, передавання даних між клієнтом і сервером буде неможливим.

Налаштуємо встановлення PPP-сесії під час запуску системи:

і перевіримо з’єднання:

Сесія встановлюється:
І як підсумок у консолі виконаємо команду ifconfig, де побачимо інтерфейс ppp0, і команду plog – перегляд логу з’єднання:

Тепер подивимося у файл налаштування з’єднання /etc/ppp/peers/dsl-provider

root@vbox-test:~# cat /etc/ppp/peers/dsl-provider
# Minimalistic default options file for DSL/PPPoE connections
noipdefault
#Опція noipdefault потрібна для динамічного призначення IP-адреси.
defaultroute
#Опція defaultroute встановлює адресу провайдера як маршрут за замовчуванням.
replacedefaultroute
#Опція replacedefaultroute коректно видаляє попередній маршрут за замовчуванням.
hide-password
#Опція hide-password забороняє показ паролів у налагоджувальних повідомленнях.
#lcp-echo-interval 30
#Опція lcp-echo-interval задає інтервал часу в секундах N, через який надсилати ехо-запити серверу для перевірки з’єднання.
#lcp-echo-failure 4
#Опція lcp-echo-failure пов’язана з попередньою — після N невдалих запитів розірвати з’єднання.
noauth
#Опція noauth не вимагає від віддаленої сторони назвати себе перед початком обміну пакетами.
persist
#Опція persist відповідає за те, що з’єднання буде постійним.
#mtu 1492
#Опція mtu вказує розмір mtu на інтерфейсі ppp
#persist
#maxfail 0
#Опція maxfail задає кількість невдалих спроб N, після яких спроби автоз’єднання буде припинено.
з’єднанням.
#holdoff 20
#Опція holdoff визначає час у секундах N після розриву з’єднання перед повторним
plugin rp-pppoe.so eth0
#Опція plugin відповідає за завантаження модуля ядра rp-pppoe.so та інтерфейс, на якому висить модем.
user «pppoeuser»
#Опція user вказує ім’я користувача, потрібне для підключення.
usepeerdns
#Опція usepeerdns використовується для автоматичного налаштування DNS.

Логін і пароль, що використовуються під час з’єднання, залежно від типу автентифікації (PAP/CHAP) містяться у файлах /etc/ppp/pap-secrets або /etc/ppp/chap-secrets.

На одній машині можна організувати скільки завгодно одночасних підключень. Створюємо різні налаштування та різні назви файлів. Наприклад: dsl-provider1 і dsl-provider2

Також подивимося стартовий скрипт:

root@vbox-test:~# cat /etc/ppp/pppoe_on_boot
#!/bin/sh


PATH=/usr/local/sbin:/usr/sbin:/sbin:/usr/local/bin:/usr/bin:/bin
export PATH


modprobe -q pppoe


exec pppd call dsl-provider

На завершення цієї статті. Щоб встановити з’єднання, потрібно скористатися командою
pon dsl-provider
щоб розірвати його
poff dsl-provider