Не так давно довелося зіткнутися з ситуацією, коли є налаштований і робочий, але такий, що іноді зависає, ADSL-модем із введеним логіном і паролем до PPPoE-сесії Укртелекому. Подивитися або згадати логін/пароль, на жаль, було фізично й теоретично неможливо. Того ж вечора, чи ночі, дзвінок на гарячу лінію провайдера нічого не дав. Тут довелося проявити кмітливість — знаючи, що таке PAP/CHAP і яким чином можна підняти наполовину робочий PPPoE-концентратор, вихід було знайдено такий…
Оскільки на модемі є підтримка протоколів PAP і CHAP, маючи під рукою який-небудь DSLAM з підтримкою штатного ADSL і маючи в розпорядженні хост з Linux на борту, було зібрано таку схему:
<modem>—<DSL-line>—<DSLAM>—<Linux>
На модемі було жорстко виставлено PAP у налаштуваннях WAN-інтерфейсу, на DSLAM було налаштовано правильні VPI/VCI і на Linux.
Конфігурація на модемі залишається згідно з описаною вище схемою, а от на Linux було встановлено пакет rp-pppoe з такою конфігурацією:
vi /etc/ppp/pppoe-server-options require-pap login lcp-echo-interval 10 lcp-echo-failure 2 show-password debug
Також у файлі /etc/ppp/pap-secrets було прописано зовсім незнайомі дані — логін і пароль, узяті зі стелі:
# Secrets for authentication using PAP # client server secret IP addresses "[email protected]" * ""
Після чого від імені користувача root було запущено PPPoE-концентратор:
pppoe-server -F -k -I eth0
Власне, на цьому все. Залишилося тільки прочитати дані в логах — файл /var/log/messages. Далі було придбано новий ADSL-маршрутизатор, на якому було прописано здобуті логін і пароль.
Цей метод зекономив спілкування зі співробітниками провайдера та безліч висловлювань щодо непотрібності гарячої телефонної лінії в подібних ситуаціях. Шлях не з легких, але для тих, хто знає ази починаючи від RFC2516, гра варта свічок 🙂